Напишу тобі листа,
Хоч ми бачились учора,
Розповім, що неспроста
Залишаємося вдома.
Знаю, ти не мій типаж,
У нас майбутнього немає.
Та бентежить ажіотаж,
Що навіть відстані долає.
Серед непогоди над нами затягнулась хмара.
Я – до тебе. Ти – до мене…Та не разом.
Проте, кохання – зовсім не примара.
Не піддаємося більше лихим образам.
І я бачу тебе наскрізь.
Дії кажуть більше слів.
Ти втопи минуле в мис
Та відчуй свободи спів.
Знаю, що це неспроста,
І до іншого ти прагнеш,
Може, навіть я не та,
З ким ти одружитись маєш.
А проте, тобі пишу
Свої думки на папері.
Інколи, ти знаєш, мушу
Розкривати свої мрії.
Розказати, як з тобою
Уві сні я прокидаюсь,
В очі дивлячись з турботою,
В теплих обіймах сплітаємось.
…Це думки нерівним почерком,
Що з’являються мов квіти…
Може, в грудях сніжний ком
Зможуть в врешті-решт зігріти.
Думки нерiвним почерком
© Copyright: Наталия Монде, 2020
Свидетельство о публикации №120052510091
Свидетельство о публикации №120052510091
Рецензии