НЕ ЗАБУТИ ( відповідь на вірш Г.Васяновича " МІЙ КРАЙ "
Цього краю ніяк нам не забути
Допоки парубки там, як і ти.
Така краса, що всього й не збагнути,
Тому я завжди мрію туди йти.
Там явори й високії тополі,
Дзюрчать струмки й пташиний переспів,
Краса така ще є й на видноколі,
Нема таких, сюди хто б не хотів.
А парубки, немов дуби кремезні,
Беруть в обійми ніжно залюбки.
Та ще й стрункі смереки й височезні,
Й протоптані, як змієчки, стежки.
Хоч подумки, але туди я лину,
У край, де народилась і зросла,
В село своє, Карпатськую перлину,
В життя доросле звідки я пішла.
І не вертать туди, повір, не можу,
Бо там коріння, витоки мої,
Подумки я часто там проходжу,
І спогади нотую я свої.
24.05.2020 р.
Не забути
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120052408386
Свидетельство о публикации №120052408386
Рецензии