Долонь хаотично спросоння повзе вниз, углиб мушлі спрутом. Вже промінь лизнув підвіконня, та я - все ж до ліжка прикута.
Бо жест - хміль жадання, отрута.
Той жест небезпечно-підступний, він заклик в безодню падіння. Хоч розум і вкрай непідкупний, в закритих очах мерехтіння.
Між стегон від млості тремтіння.
Між стегон від пристрасті трунок, перса, мов два яблука стиглі. Та ще твій чарівний цілунок і я лиш стогну, хриплю, скиглю.
Світ знову на вічність застиглий...
безКОнтРОЛЬне
© Copyright: Лавинна Грейс, 2020
Свидетельство о публикации №120052407970
Свидетельство о публикации №120052407970
Рецензии
Дякую, мій друже, а може і враже)
Нежданчик оставлю, а стих убрала, мало ли он ведь из прошлой жизни)
Лавинна Грейс 25.05.2020 01:00 Заявить о нарушении
Нежданчик оставлю, а стих убрала, мало ли он ведь из прошлой жизни)
Лавинна Грейс 25.05.2020 01:00 Заявить о нарушении
