Вона схилялась до ікон.
Схилялась. І схилятись звикла.
Ікон – маленьких і великих –
вона любила світлий сон.
Ікони мовчки, як завжди,
дивились їй у чисті вічі,
ікон божественні обличчя
сильніші од загроз біди.
А потім, як ікони мить
підносила і просвітляла,
вона весь світ обожествляла,
який так хочеться любить...
...Вдивіться – це життя закон:
ікони – наші очі й душі,
весь світ – від хмари до калюжі –
весь світ, насправді, – із ікон...
Вона схилялась до iкон
© Copyright: Миклош Форма, 2020
Свидетельство о публикации №120052404967
Свидетельство о публикации №120052404967
Рецензии