Псалом 24. Корона терновий в нок
Благословенний наш Бог:
Він дає знемагати.
Да не сміються ніякі тіла
на натруджену втому!!
Всяк любить добре спочити під древом,
поспати,
з гіллям обнятись
і повисіти на ньому.
І якщо дуже вам добре — значить, спите...
Душі, як мені з вами бути??
Тільки за Правду серед неправди —розпнутись...
Точно... бо все вже іде як на те.
Первістя! — чисте, любе, святе, безпорочне!
і безпричинне!
Я — в яке недозріння — і — вивих — піду??
Благословляю, мій Боже, у первістях
в первнях твій Дух!
А на Давидовім серці — душа відпочине.
А Миколай! Миколай!.. що додати?
Ліпше заплакати —
скільки мені прояснив...
Благословенний в нас Бог, що дає
знемагати:
не потопати в невільницькі сни...
Сон! Страшний сон життя!
в трунах гризька за п’яти...
Днів темні огненні всі язики —
і мертвіють...
Вслід йдуть, стягають! гризуть груди
пихаті,
Смерть протискається в утиски — де лиш
любов’ю повіє...
Вслід за розп’ятими: бо попереду Розп’ятий!
Світлий терновий вінок за шляхетність,
за муки,
Дух Божий, воля — у добровільнії руки,
і один проти всіх!
і — за всіх...
Інше не здатне потік розвертати.
Благословенний наш Бог,
за любов — знемагати...
Що ж ви зробили з любов’ю...
дивітеся в очі!!
Що це все топите й топитесь —
вслід за водою! мов води...
Це ж є огень, ця Любов! вона непорочною,
створена, дана вам непорочною...
Первістя! славнеє, чистеє, непоторочене...
Марії в очі...
09.08.2003
Свидетельство о публикации №120052205470