Давайте вишиймо рушник

Епіграф: «Хрестик до хрестика».

Давайте вишиймо рушник
Любові, єдності та миру!
Щоб чули пісню, а не крик,
І люду мудрість древню, щиру.

Давайте вишиймо рушник!
Вплетемо нитчасто й квітчасто.
Щоб бруд облуди серця зник
Й лагало щастя різне часто.

Давайте вишиймо рушник
В якому вже відійдуть болі,
Й святої матері нам лик
Лиш усміхнеться вповні, в волі!

Давайте вишиймо рушник
В якому навхрест сонце й небо.
Тече гірських річок потік
І ліс росте, як треба!

Давайте вишиймо життя
Таким, як серцем кожний бачить.
І крокуватиме дитя
У нові весни з світлих бачень.

І хай проляже наш рушник
Через майдан! Через майдан!
Щоб ним закрили зброї блик
І крові жбан. І крові жбан.

Хай кожен вишиє любов
І віру у держави міць.
Щоб не текла рікою кров
Й не розпинали горілиць.

Щоб з наших ран – цвіли квітки,
Щоб впав обман, що був з руки.
Щоб правда та, – що від Луки,
Й не вкрали землю нам круки!

Хай кожен ниточку вплете
У доленосне, золоте.
Коли вже буде в нас все: «Те!»,
Й що лиш сакральне та святе?

Коли вже стріне щастя нас?
Стеліть рушник! Стеліть! Бо – час!
Бо так глаголить Божий глас!
Щоб факельний вогонь не згас.

Щоб нам світили всі зірки
І не збирали п’ятаки, –
Повишиваймо рушники!
І геть зметем чагарники!

***
Неправди й глуму – вже доволі!
Нам досить суму, досить болю!
Ми вишиваєм квітку долі.
У вушко голки – тільки волю!

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2020
22.05.2020
20:37
м. Львів
Всі права застережені. Будь-яке використання потребує письмової згоди автора.

Післяслово:
Сенс сакрального розкривається у співвідношенні з профанним [1.].

Прикметник «святий» найдавніший. В українській мові він побутує з XI ст. як багатозначне слово праслов’янського походження. Первісно воно мало значення «досконалий» і означувало одну з Божих якостей [2.].

1. Сакральне. URL:
https://uk.wikipedia.org/…/…
2. Мацьків П. Святе – священне – сакральне. URL:

Весільний рушник - символ єднання родів...
Фото з відкритого доступу в інтернеті.