Вишивала мама синові сорочку,
Вишивала ненька захист-оберіг.
Вишивала часто в рідному садочку,
Щоб Господь синочка від біди беріг.
Вишивала мама різними нитками:
Кольори веселки, радості й життя.
А Господь за руку поведе стежками.
Скільки років мав би, для мами – дитя.
Вишивала мама мальви і барвінок,
Чорнобривці, м’яту, любисток, вербу.
Доля дарувала до життя відтінок.
Тільки щоб забрала смуток і журбу.
Вишивала мама, молитви молила,
Щоб щасливу долю дарувати зміг,
Бо дитя під серцем в любові носила.
Щоб вертав додому з далеких доріг.
Вишивала мама золоте колосся
І співала пісню про долю й рушник,
Щоби смутку сину знать не довелося,
Біль у його серце, щоби не проник.
Вишивала мама, мріяла, молилась,
Душу всю вкладала в хрестики й стібки,
Саме ця сорочка їй давно наснилась.
В ній – дороги сина й всі його стежки.
17.05.2020 р.
Вишивала мама
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120052009052
Свидетельство о публикации №120052009052
Рецензии