I знову дощ...

І знову дощ... холодний, не травневий –
якийсь осінній, впертий і сумний.
Не знаю: чи то хмари, чи то леви -
таке вже лицедійство у мани`.

Блукає погляд в тім хитросплетінні,
шукаючи просвітку – і дарма.
Тому й думки розпливчаті, мов тіні
того, що розум за живе сприймав.

Химерне, як видінням і належить,
воно то є - то ніби й не було.
Земля принишкла, бо у  неба - нежить.
А я забула, що таке – тепло.


Рецензии
когда же я выберу время перевести твои стихи, Наташка?
а?))

Юрий Макашёв   18.07.2020 06:56     Заявить о нарушении
вот чего не знаю - того не знаю)).
привет, Юрка))

Наталья Мироненко   22.07.2020 13:48   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.