Сховалася у лісовому царстві,
Серед дубів, берез і кленів.
Тут, в дощовому я полоні, але мені приємно.
Так затишно під кронами густими,
Я в храмі потаємному.
Дерева тут зімкнули своє гілля,
Мелодія пливе сумна.
Вслухаюсь в їхній шепіт і радію.
І чую як співає десь сопілка,
Чи тихо плаче скрипка,
А потім грім і барабан з дощу
Вистукує свій ритм по листю,
Прозорі дощовинки збігають
По лицю,
Летять, як краплі сліз, донизу.
Вже не ховає крона від води,
Біжать під ноги дзвінко ручаї.
Обличчя підійму назустріч вітру,
Спіймаю дощ і посміхнусь деревам.
До нитки освятилась зливою,
І я щаслива, я тут королева.
У лicoвому царствi
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2020
Свидетельство о публикации №120051709821
Свидетельство о публикации №120051709821
Рецензии