* * *
Неможливо стать поетом,
Лиш земля народить дзвін,
Котрий, лине тим сонетом,
Що не кланяється всім.
А тому і муза вільно
Подає свій голос в час,
Той, що стрімко і високо
Підіймає настрій в нас.
Неможливо стать поетом,
Його родить лиш з е м л я,
Котра лише за кларнетом
Надає йому Ім’я.
Воно йде з м’якої рими,
Найприємніших віршів,
За якими всі поеми
Йдуть до серця через спів.
У низенькому регістрі
Звук кларнета більш густий,
Він насичений, в оркестрі,
Верх його чистий, ясний.
В цьому схожа муза слова,
А тому п о е т – кларнет,
В ньому вся його основа,
Різний, справжній, як сюжет.
Неможливо стать поетом,
Музикантом, співаком,
Коли вірш завжди з кларнетом
Риму „тягне” всім рядком.
А тому земля лиш родить
Те, чого немає в нас.
З ума, розуму тих зводить,
В кого вірш в душі не згас.
2.05.2012
Неможливо стать поетом
© Copyright: Виктор Плут, 2020
Свидетельство о публикации №120051610799
Свидетельство о публикации №120051610799
Рецензии