Поезія! Музо! Богиня моя...
Дружина Душевного Стану!
Тебе я не зраджу. Не збоченець я;
Недамся я датись оману.
Ніяк не обшарпанець і не “Цабе”,
А так: я — порядного змісту.
Я прагну до тебе. Я кличу тебе
Придатися Творива Дійству;
Хилюся до тебе. Ти теж прихились.
Вже — о-он, палахтить зоряниця:
Тобою заграла, поширилась вись
По колу... у колі — по вінця.
Умовилась. Бачу не колір — слова.
Перечити дійству не стану.
Поезія! Музо! Ти вічно — жива
В обіймах Душевного Стану!
Вiчно жива
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2020
Свидетельство о публикации №120051502233
Свидетельство о публикации №120051502233
Рецензии