Чорно-попiльний ноктюрн ночi
https://www.youtube.com/watch?v=1V6cSKBiq9c
Тебе, подруга, покидаю…
Бо не Свята Любов між нами, знаю…
І в ній, порочній та земній,
не рятувальній я твій круг…
Як не була моя ти, я – не твій…
Вогонь кохання вже заглух…
Так догоряє сонця гніт
вдалечині земного краю,
даруя слух сліпим, як кріт…
Коли ж в твій Світ проллється Тиша,
мабуть, і ти відчуєш грішно
до пароксизму свого тіла,
Багатобожжя Світовиру,
де Місяць гляне ненароком
в Жагу Безодні - Жовтим Оком,
де й ти побачиш сторону,
яка відвернута в Пітьму,
у котрій є - напівтона
там, де Любов для нас здавна,
як Місяць, жевріє одна…
Свидетельство о публикации №120051409778