Всi порожнiми вважаються розваги...

Художній переклад вірша арабського поета Фаззи
«Мне теперь уже не интересны скачки, яхты…»

Всі порожніми вважаються розваги
І байдужі мені яхти й перегони,
Почуваю неминучу спрагу
У коханні, як в п’янкім полоні.
Доторкнуся лагідно губами,
Заховаюсь в шовкове волосся...
Янгол ніжний, що ще буде з нами?!
Бо до зустрічі лякають твої сльози.
Перш я думав – янголи не плачуть,
Вірив, що душа – міцне залізо,
Покладався на свою удачу,
Гнав від себе прочування сліз тих.
Хіба є у слові порятунок
Від пораненого серця гострим болем?
Силюся змогти нестерпний смуток
Думкою, що схожі наші долі.
Пізно або рано сірий сокіл
Увись полине, сонце затуливши,
І до янгола сягне він так високо,
Бруд відкинув, полетить жвавіше.
Купідони дорікають палко:
«Як посмів ти янгола любити?!»
Розбиваю серце, немов чашку,
Та не знаю, як без тебе жити.

/м. Махачкала, травень 2020 р./
(Фото з особистого архіву)
_____________________________________________
Мне теперь уже не интересны скачки, яхты...
    Фазза
                ~~~~~~~~~~
Мне теперь уже не интересны
     Скачки, яхты, ласковый прибой,
          Мне в пустыне и на море тесно  –
                Я хочу увидеться с тобой,
Прикоснуться трепетно губами,
     Окунуться в шёлк твоих волос…
          Ангел нежный, что же будет с нами,
               Если от твоих страдаю слёз?
Я ведь думал, ангелы не плачут,
     Верил, что душа моя, как сталь,
          Полагался смело на удачу,
               Прогонял тревоги и печаль.
Разве можно выразить словами
     Раненого сердца боль и грусть…
          Под одними ходим небесами,
               Значит, я к тебе опять вернусь.
Поздно или рано, смелый сокол
     Закружится, небо заслонив,
          К ангелу поднимется высоко,
               Мысли и слова опередив!
Купидоны дерзкие смеются  –
     Как посмел ты ангела любить?!
          Разбиваю сердце, словно блюдце,
               И не знаю, как мне дальше жить…