Умирают родители

ПОМИРАЮТЬ БАТЬКИ. 

В. Лейко

Помирають батьки. Як птахи відлітають у вічність.
Залишають у спадок нам пісню своєї душі.
В рушниках доцвітає калиною мамина ніжність
І нескошені батьком буяють густі спориші.
Помирають батьки. Залишають у спадок нам слово.
І стежки у росі, і Чумацький замріяний шлях,
І садки, що без них розцвітатимуть знову.
І портрети на стінах в зажурених тихих хатах
Помирають батьки, наробившись до сьомого поту,
У надії, що діти та житимуть краще за них.
Упаде на чоло на синівське у зморшки скорбота,
А на доньчині коси осяде непрошений сніг.
Помирають батьки. Відлітають від нас журавлями.
Тільки стомлені руки як крила, складуть до грудей.
Буде пам'ять боліть, буде плакать терпкими сльозами.
Буде спогад- свіча переходити в завтрашній день.
 




Умирают родители

 В. Лейко

Умирают родители,  улетая птицами в вечность.
Оставляют в наследство нам песню своей души.
На рушниках доцветает калиной мамина нежность
И, отцом не скошенные, густо растут спорыши.

Умирают родители, оставляя в наследство нам Слово,
И тропы в росе, и Млечный мечтательный путь,
И сады расцветут теперь без них снова.
Портреты их в хатах печальных будто хотят отдохнуть.

Умирают родители, что работали до седьмого пота,
В надежде, что дети будут жить лучше их всех.
Упадут на лицо сыновей морщины скорби, заботы,
А на дочкины косы осядет непрошеный снег.

Умирают родители, улетая от нас журавлями.
Лишь уставшие руки, как крылья, прижаты к груди.
Будет память болеть, омываясь слезами.
Свеча памяти осветит всё, что было и что впереди.