Коли він поруч був, то ти любила світ.
Готовила йому - сніданок та обід.
Читала у книжках, про щастя та любов.
Життя прожити з ним - благала всіх Богов.
Та якось, а одну мить, змінилось все навкруг.
Коханий був тобі, тепер лише він друг.
Твої блакитні очі,
Знов, крапають щоночі.
Гіркими сльозами,
Ніжними словами.
Проникають в душу
Та за горло душать.
Твоїх мрій примари,
Ти тепер без пари...
Живеш...
Ось так, воно в житті трапляється у нас.
По справжньому любити - можна лише раз.
А потім почуття холодними стають...
І замість почуттів, враз виникає лють.
Блакитн оч
© Copyright: Максим Сырко 2, 2020
Свидетельство о публикации №120051203248
Свидетельство о публикации №120051203248
Рецензии