Нiч така мiсячна зорями всипана
Ніч така місячна, зорями всипала,
Лиш для кохання вона,
Вітер спілкується з хвилями тихими,
Хвиля гойдає човна.
А солов’ї у саду цілу ніченьку
Нам лиш співають пісні,
Я не стулила на мить свої віченьки,
Й роси вже впали рясні.
Вітер співає пісні колисковії,
Явір колише й вербу,
Він їм наспівує, зорі сріблястії
Мову ведуть про журбу.
Срібними росами всюди покосами,
Стелиться ніжная гладь,
Вийди коханая, з русими косами,
Поряд зі мною присядь.
Місяць яснесенький десь біля зіроньки
Нам свій ріжок показав,
Лебідь приплив до своєї лебідоньки
Їй про кохання сказав.
Пара закохана десь під калиною
В ніжних обіймах стоїть,
А понад річкою тай над долиною
Білий туман вже лежить.
Вечором тихим під зорями ясними
Й ми під калину прийшли,
Із почуттями такими прекрасними
Щастя своє там знайшли.
11.05.2020 р.
Свидетельство о публикации №120051109396