Там де сходить сонце – рай, де заходить – пекло,
Грай, моя бандуро, грай, доки ще не змеркло.
До останньої струни тебе не покину,
До білої сивини, до скону, до згину.
А допоки граєш ти – я з тобою буду,
Як не зможеш більше грать – тебе не забуду.
У тобі і сміх, і плач, радість і засмута,
Не страшний тобі ні кат, ні паля, ні пута.
Все, що сховано в тобі, з денця я дістану,
Занімію у журбі, як грать перестану.
Там де сходить сонце – рай, де заходить – пекло,
Грай, моя бандуро, грай, доки ще не змеркло.
07.11.2019 р.
Грай, моя бандуро, грай
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120051108217
Свидетельство о публикации №120051108217
Рецензии