Сосюра Васильки

Васильки на поле, васильки на поле,
Васильком сияет блеск твоих очей,
И  леса синеют где-то на просторе
И синеет счастье в душеньке моей.

Облаками годы пролетят над нами,
Будут в  поле  двое  за  руку   идти.
Только нас не будет. Может мы цветами,
Может васильками станем – я и ты.

Также будут: поле с синевой  цветущей,
Облака  стремиться  в неба благодать,
И другой, далёкий,  радостный и ждущий
С милыми  очами  будет  нас  равнять.

на конкурс:http://stihi.ru/2020/06/30/12


Васильки

Васильки у полі, васильки у полі,
і у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щасті у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може, ми квітками,
може, васильками станем — я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.


Иллюстрация: полотно Ивана Марчука