Алексей Ивантер. Трап
И только в зарослях крапивы малины плеть.
И только около забора, скосить успей,
С улыбкой пойманного вора стоит репей.
Но, как кочмара у причала, как брус в пазах,
Всё, что прошло и миновало стоит в глазах.
И я, наверное, не вправе, куда ни глянь,
На эту женщину на трапе – родную всклянь.
Кузнец диковинных словечек – многоочит –
Мой тёмно-русый человечек стоит, молчит.
И вырастает за спиною – чего и ждём –
Обида старая волною, слепым дождём...
Трап
У садзе ні яблыні, ні слівы, пладам не спець.
І толькі ў зарасніках крапівы маліны клець.
І толькі каля плота, скасіць паспей, ды годзі,
З усмешкай злоўленага дзядоўнік-злодзей.
Але, як качмар ля прычала, як брус у пазах,
Усё, што прайшло і абмінула варта ў вачах.
І я, напэўна, не маю права, куды ні зірні,
На гэту жанчыну на трапе - ўсклянь з радні.
Каваль дзіўных слоўцаў - багатачыт-
Мой цёмна-русы чалавечак стаіць, маўчыць.
І вырастае за спіною - чаго і чакаем -
Хваляю, сляпым дажджом, крыўда старая...
Перевод на белорусский язык
Свидетельство о публикации №120051102208