***
З ранку сон зійшов звечора:
Батько щось писав своє,
Мати мила коридори,
Я братам кричав: ”Моє...”
Що то було?.. Сам не знаю,
У дитинство зазирнув...
Собі голову ламаю,
Тріснув себе та й заснув.
Сон був довгий, дуже світлий,
Прокидатись не хотів.
Я малий був і привітний,
Щось про себе бубонів.
О, який же сон шалений
Заглянув в мої літа,
Він такий не вияснЕний,
Кольори свої спліта.
Може, спогад то був, мрії,
Бачив те, що я хотів.
Пам’ятати всі події
Різних в роки почуттів.
І від цього затремтіло
Моє серденько звучне,
Защемило, заніміло
Жваве, сонячне, ясне.
Про батьків свій спогад маю,
Їх чимало вже було.
Погляд їх в собі тримаю,
Все, що в душу враз зійшло.
18.12.2011
МIЙ СОН
© Copyright: Виктор Плут, 2020
Свидетельство о публикации №120051009635
Свидетельство о публикации №120051009635
Рецензии