***
Кожен раз стою біля віконця
Та дивлюсь на батьківський поріг,
Може, хтось додому повернеться,
В двір ввійде з розкиданих доріг.
Але ніч, притомливо повзучи,
Зачинила двері у сінях.
Залишивши спогади болючі,
Що вруняться тільки в моїх снах.
Тільки так я зможу надивитись
На поріг мій – вогник теплоти.
Від очей матусі обігрітись
Та пізнати щирість доброти.
Я за неї Богу помолюся,
Поклонюсь йому та небесам,
Бо у нього десь моя матуся –
Найдорожча трьом своїм синам.
Пам’ятаю все: дбайливі руки
І сльозу сріблясту на очах...
І тягар, страшенний біль та муки
На журливих росяних вітрах.
Доля склалась так, на жаль, у мами,
Щем у неї довго панував,
Руйнувалось серденько роками,
Біль у ньому тяжко відчував.
14.11.2011
Батькiвський порiг
© Copyright: Виктор Плут, 2020
Свидетельство о публикации №120051009502
Свидетельство о публикации №120051009502
Рецензии