Усi жiнки вiдьми

Усі жінки відьми, а деякі навіть гірше.
Лицарі дарма рубали драконів, писали вірші,
Даремно долали милі, точили лезо.
Меч - не айфон, кінь вороний - не лексус...

Всохли озера, кудись потікали ундіни,
Закидають рибалки спінінг і крутять спінер...
Їм кажеш: "Нарнія", вони перепитують: "Де це?",
Все з ними ясно – їм шо Ісус, шо ДеЦл...

Їм шо Моне, шо Мане – тільки б манни й монет.
Яка в сраці правда, коли в голові вінегрет.
Часто чую від них: "Пашок, головне душа...",
Людей з накладними посмішками і "пуш-ап"...

Людей, що готові зжерти кожного, хто
Не хоче так само в онлайні і у лайні...
Їх мозок – кльовий додаток, віра – декор...
Вони - ніколи нікому нічого, ви - ні...

Кажуть, істина у вині. Ну, і де вона?
Ні істини, ні вина – світ дрімучий ліс.
Мудреці говорили: "Шукали в вині - нема,
З істинного знайшли лиш істинний алкоголізм...

Домовички – голодні... по нірках, шафах...
Цукерку на таці... Забули? Чи душить жаба?

Щоб кататись, мов в маслі, пруть маси на чорні меси...
Усі хлопці лицарі, як діло пахне сексом...

© Паша Броський