Плинність часу...
Квітень колише вже ранки,
В цвіт пишний одягнулись сади,
Стали тихі та теплі світанки,
Чути в горах дзюрчання води.
Все співає й та музика лине,
Звеселяє поля і діброви,
Квітень вшиває в долини,
Нарцисово - білі узори.
Гаї чистим дощиком вмиті,
Гніздяться вже ластівки в стрісі,
Соловейкові співи розлиті,
Чути хриплий рев оленя в лісі.
Вишні у вінку із фатою,
Як наречені до шлюбу убрані,
Душу розчулюють мою,
Карантином й розлукою врвані.
Все по-своєму колу в природі,
Смуток, жалі і тривога,
Чому такий страх у народі? ..
Завинили всі ми перед Богом.
Свої ранки вже квітень колише,
Всі чекаємо доброї днини,
Хай нас вірус проклятий залише,
Хай Бог нам пробачить провини.
Плинність часу ніяк не спинити,
Весну, Літо, Дитинство і Старість,
Людина мусить все пережити,
Все минає - і горе, і радість. ..
Автор; Н.П.Рубан.
Сплин времени
© Copyright: Надежда Рубан, 2020
Свидетельство о публикации №120051004450
Свидетельство о публикации №120051004450
Рецензии