Прости нас Боже!

Прости нас Боже , грішних.

Чи мали у серці ви ласку,
Чи думали з самого початку,
Хто поклав на обличчя вам маску,
А в душах сум'яття печатку? ..

Чи мали у серці ви тугу,
Від того, що обмежена воля? . .
Ви систему кляли недолугу,
Нарікали, що погана в вас доля.

Чи змінилися погляди ваші?
Хто із Богом, той все розуміє,
Життя кожний пє із свої чаші,
А що в неї налито не знає.

Ви забули ціну життя свого,
І для чого на світ цей зродились?
Що дорога терниста без Бога,
Куди в цьому житті ви котились? . .
І що буде після карантину? ..
Як будемо світ Божий сприймати?
Чи нам щастя сплетуть з серпантину?
Чи будемо на світ нарікати? .

Я думаю, буде травень і літо,
Буде море, поля і Карпати,
Будуть звірі, птахи і квіти,
Але людства може не стати.

Якщо будемо Землю губити,
Ненавидіти ближнього свого,
Бог нам не дозволить тут жити,
Якщо в серці не буде святого.

Не паліть, не губіть, не кляніте,
Поміняйте світогляд свій люди,
Від душі усю нечисть гоніте,
Хай з очей ваших впадуть облуди.

Чи мали у серці ви Бога?
Чи думали з самого початку?
Хто цей вірус приніс до порога? . .
А в душі страху печатку? . .

Покайтеся допоки не пізно ,
Бо трублять вже ангели в труби,
Бог милує, але й судить грізно,
Майте ласку, задумайтесь люди!

Автор; Н.П. Рубан.