Среди гор и дубрав

Серед гір і дібров.
В тім краю народилась, де букові гаї,
Промайнули там роки, солодкі мої,
Серед трав полонинських, моєї юності раї,
В журливім співі трембіти, у гірськім водограї.
Голос скрипки й сопілки мою память тривожать,
Білий цвіт черемшини, дурманить розум, ворожить,
Там моя Верховина, там моя Чорна -гора,
Жива легенда опришків, Довбуша непокора.
У душі моїй завжди, мої рідні Карпати,
Вічно буду любити, буду завжди кохати.
А там в літ девяносто, крякне ворон у лісі,
Смерть до мене приїде, зніме косу, що в стрісі.
До гір прийду на сповідь, і там в полонині,
Богу душу віддам серед зрубів в малині.
Паламар на світанку, вдарить в церкві у дзвін,
Душа прийде до Бога, на перший поклін,
Впаду в ноги я Богу і буду благати,
Хай залишить струмочком мене у Карпатах.
Подорожнім в день спраглий, буду втому томити,
Цілющим ковточком тіло й душу лічити.
Той струмок запульсує, розільється у річку,
Озеленить діброву, озеленить травичку.
Задзвенить, задзюркоче, як в моїх жилах кров,
Буду жити там вічно - серед гір і дібров.
Автор; Н.П.Рубан.