Назустрiч людина з порожнiм вiдром.
Порожнє, я бачу, хоч вниз воно дном.
Менi б почекати, хід зупинити,
Та не збираюсь такого робити.
В прикмети дурнi я не вiрю давно,-
Менi пощастить, знаю я, все одно,
Бо кожного дня собi плани пишу,–
Життя я планую, i цим не грiшу.
А Боженька в зошит мiй заглядає
Та плани здiйснити допомагає.
Я впевнено йду по дорозi життя,
Проторюю шлях у своє майбуття.
Нiщо зупинити мене вже не взмозi:
Нi чорні коти, щo біжать по дорозi,
Нi злi хуртовини, нi спека, нi град,-
Не слухаю я негативних порад!
В дорогу збираюсь, хоч дощ поливає,
Менi понеділок важким не буває.
Хоч в п’ятницю буде кляте тринадцять,
Та завжди я буду за успiх змагаться!
Розумнi прикмети собі я планую.
Через дрiбницi я не панiкую.
Я успiх планую, його наближаю,
I маю все те, що собi я бажаю!
Вересень 2008р.
Розумнi прикмети
© Copyright: Валентина Буковело, 2020
Свидетельство о публикации №120050907211
Свидетельство о публикации №120050907211
Рецензии
Интересное стихотворение на тему позитивного мышления. Главная моя цель - донести до читателя истину, что мысли материальны. По вере и дано будет нам!
Валентина Буковело 23.07.2020 09:12 • Заявить о нарушении
Валентина Буковело 23.07.2020 09:12 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.