Чому, душе моя, впадаєш в жах?
Ти, наче хвиля, збуджена у шторм...
Немає якоря у твого корабля,
Тебе несе по морю і на дно...
Здобути якір треба в Небесах,
Там не буває вітру і штормів,
Там завжди сонце, і прямим є шлях -
Без перепон, провалів, чорних прірв...
Душе моя, здіймай до Неба зір!
Тут, на землі, становище хитке...
І стільки зламів, буревіїв, дір,
Нема спокою, всюди про лихе...
А ти була щаслива у Раю,
Росла собі, як гарне деревце!
Не зберегла позицію свою,
І розлучилась назавжди з Отцем!
Не тут твій дім, ти впала з висоти,
Але розбитись Руки не дали,
Ті Руки Тата, щоб тебе нести,
Зійшли на хрест і в Небо підняли!
08.05.2020 м.Київ
Душе моя
© Copyright: Валентина Руда, 2020
Свидетельство о публикации №120050800607
Свидетельство о публикации №120050800607
Рецензии