Художнiй музей думок

Вона дивилась в його очі, і бачила в них неймовірний магнетизм, який можна відчувати лише від доброї людини. Той лютневий день став для неї якимось переломним моментом у її світогляді. Вона занурювалась в поезію, як в море, таке чисте й тихе. Здавалось, що її серце наповнювалося теплом від кожного рядка, який декламує поет. Він сидів навпроти неї, і уважно слухав вірші, від яких іноді йшли мурахи по шкірі. Вона пила чай, а він пив каву. Запах еспресо був таким запашним й ароматним... Він посміхався, і вона посміхалася йому у відповідь. Цей вечір був мелодійно комфортним й неймовірно теплим. Спогади від нього, схожі на картини, розташовані в художньому музеї її думок.  Поцілунок... Його дихання на її волоссі і легка небритість його щоки, якої вона торкнулась своїми губами. Цей день назавжди запам'ятається для неї, як весняний дощ у нічній серенаді травня...               
 06. 05. 2020