ЗАДЗЕРКАЛЛЯ
Хмари важкі розпливаються небом чорничним.
Травня закрай то темніє, то світиться звично.
Зав’язі вишні дають перетворення гронам.
Зріє мій сум поруч з ними, він понад законом.
З яблунь рожевих злітають вінки пелюсткові.
Дощик травневий із вітром неначе у змові,
Тишу раптову на вулиці він порушає.
Бачиш, весною знайомих у мене немає.
-Ти не сумуй… все складається в схему мережив,-
каже Аліса, ступаючи тихо за межі.
-Ти в задзеркаллі, та магія весен всесильна,
Небо засяє, і стане душа твоя вільна.
Зазеркалье укр
© Copyright: Наталья Гриненко-Артеми, 2020
Свидетельство о публикации №120050703645
Свидетельство о публикации №120050703645
Рецензии