Ты больше не придешь ко мне
Ти заблукав в моїх очах,
Чи це мені лише здалося?
І впала стрічкою в колосся
Ця стежка — наш єдиний шлях.
Розірване намисто днів —
Перлини снів, нитки тривоги.
Я більше не знайду дороги
До синьооких островів.
Минають чорно – білі дні.
Сніжинки гаснуть на долоні.
Пекучі сльози і солоні
В душі сховаю я на дні.
ПЕРЕВОД Г.Матросовой
Глаза свои ты опустил
Или мне это показалось
И тропкой узкою осталась
В колосьях ленточка пути.
Разорвано монисто дней –
Нанизаных на нить тревоги.
Я больше не найду дороги
К счастливой гавани твоей.
Ты больше не придешь ко мне
В моей душе надежды тают
И слезы горькие стекают
И собираются на дне
Свидетельство о публикации №120050609040
Да, упокоится Её душа с миром в Царстве Небесном,
А переводы и стихи продолжат жизнь земную...
Наталья Серебряная 02.06.2024 09:55 Заявить о нарушении