Ностальгiйне

*********
Заснули сади , запорошені цвітом,
Закуталось поле в густезний туман-
(Старий однолІток вселенського Світу
Старанно завжди свій виконує план ).

І десь солов‘ї в верболозах поснули ,
Зробивши на горло із м’яти компрес ...
За день , ну вже так наспівались! ... Ви чули?
Здається , відлуння дійшло до небес !

Яскраві примулки голівки схиляють,
В пітьмі сновигають якість світлячки,
Під плотом старим і нарциси дрімають,
(як бабка казала : «Мої часнички»).

Доноситься запах  конвалії з саду,
Сильніше дурманить бузок під вікном ,
Над річкою , жаби гучну серенаду
співають своїм стоголосим гуртом...

...А я все сиджу на високім порозі
І слухаю цей незмовкаючий «Ква-р»
Тоді ,... ще малА , уявити не взмозі -
Який то безцінний життєвий був дар...

І хто б оте знав ! - через років так 30,
Відкрию всі «сейфи» своєї душі
І десь на Землі,  в протилежному боці, 
Писатиму ці ностальгічні вірші ...