Коронавирус

І тиша й пустка у містах.
Та й в селах, -наче позникало.
На підприємствах, -наче жах.
Навіть у лісі тихше стало.

То, наче вірус за вікном,
Що в злу годину йде до хати
Як злодій, за чужим майном,
Хтось душі хоче по збирати.

Земля, засмучена, мовчить.
Лишень замучену природу
В натузі хоче відновить
Від грабежів свого народу.

...І розквіта, і вироста
Все те, що досі грабувалось.
І крик природи не спроста…
А може все це планувалось?...

Звичайно.  Плани ці були.
Лишень чий задум і для чого?
Що би розгублені прийшли
До краю милого й святого.

Чи може, що би звірина
Зросла і трохи відновилась.
В морях і ріках риба з дна
І піднялась, і розплодилась.

А може нашу чистоту,
Колись загублену і шану
Ми відновили. Та не ту,
Що по собі лишає рану.

А може все це рук Добра
Робота, з задумом далеким,
Що каже Злу: «Прийшла пора
Відповісти і тим, далеким»…

Всім тим, що промишляє злом,
Що безконечно угнітає.
Фінансів крах іде на злом
І фарисейство позникає…

І влада Світла на поріг
Достойно зможе доступитись.
І Бог, щоб трішечки поміг.
Нам би до нього домолитись…