Знайти?
Знайду.
Побачити?
Побачу.
Торкнутись небом?
Звісно, я торкнусь.
І світ цілий від радощів заплаче,
коли я знов до Тебе повернусь
і розповім про вигадані гори
на тлі вночі мальованих пустель,
що підпирають снів невіщих море,
де заблукав мій мрійник-корабель.
Скажу про дні, що душу написали
чорнилом з крові предків.
Про любов,
якої досі людоньки не знали
в своїй журбі.
Про силу молитов,
якими серце тіло рятувало
від у пітьму відчинених дверей.
Про з хмар червневих ткане покривало,
що гріло лютим змучених людей!..
Ти знав про все.
Ти знав, що я терплячий,
і, мовби Лот, назад не озирнусь.
Знайти?
Знайду.
Побачити?
Побачу.
Торкнутись небом?
Звісно, я торкнусь.
Домовленнiсть про тепло
© Copyright: Александр Ноцкий, 2020
Свидетельство о публикации №120050601615
Свидетельство о публикации №120050601615
Рецензии