Явiр

В честь светлой памяти моего отца -
Силенко Григория Венедиктовича
(06.05.1911 - 04.08.1998),
представляю уважаемому обществу
его стихотворение
(из династического сборника
"Душа у спадок",
2012, изд."Прографика"



Яворе, яворе,
широкоплечий, високий,
Чом ти, дияволе,
лісу приносиш неспо'кій?
Буйствуєш, сердишся
гнівно, аж гі'лля трясеться,
хто тобі ввергнувся
горем чи радістю в серце?
Може, та ста'вная
дочка і лісу і поля,
та тонкостанная,
мила, вродлива тополя?
Со'рому, друже мій,
бійся ти, муже-поганцю,
ти ж бо одружений,
жде вона сво'го коханця.
Може, он ясеня,
може, того он дубочка,
швидче ж бо красеня
сина твого, яворочка.
Яворе, яворе,
широкогрудий, силенний,
дай їм, дияволе,
батьківське благословення.

        Весна, 1978 р.
На фото - Силенко Г.В.
(1934г)


Комментарии: Явір - название дерева (белый клён). "Яворе" - по правилам правописания.