Ще не снiг

В честь светлой памяти моего отца -
Силенко Григория Венедиктовича
(06.05.1911 - 04.08.1998),
представляю уважаемому обществу
его стихотворение
(из династического сборника
"Душа у спадок",
2012, изд."Прографика")


ЩЕ НЕ СНІГ...

О, ні! То ще не сніг-
то вишні зацвіли,
і солов’їв пісні
пелю'сточки* стрясли.

 Зітчу з пелюсточо'к
 тобі нові пісні,
 легесенькі, мов шовк,
 мов сонечко, ясні.

Замкни пісні мої
замками сімома*
на самім серця дні,
читай, читай сама.

 Читай, читай. Радій,
 що кожна голосна*,
 що є усе у ній:
 кохання і весна.

Заниє серця дно,
відчує щеми мук*-
пісні мені дай знов,
як горе всіх розлук.

 І я у тих піснях
 твою ясну красу
 і наяву і в снах
 у Вічність понесу.

О, ні! То ще не сніг-
то вишні зацвіли,
і солов’їв пісні
пелюсточки стрясли.
 04.05.85


Комментарии:

пелюсточки - лепестки
замками сімома - на семь замков
голосна - громкая, звонкая
відчує щеми мук - почувствует терзания мучений

На фото в центре - Силенко Г.В.
(1934г)