передРiздвяний Бiль

Біль на супутній світлинці не головний, а лиш у голові; а тут 7-й рік "хатят лі" хатятлікіє.
І скрізь додаю нам ув оберіг, нЕчисті в поріг по ріг: ні дня, ні каїну, ні юді, не рідня!
Переопубліковані ці рядки сприйняв іншо, ніж до війни: може, ще кому так?

   
дух густіє винний...
винний в нім й безвинний...

чи життям те треба...
стогін йде й з-під неба...

й зЕмлі — за могили...
й набирА смерть сили...

в мОроці, в морОці...
й старці, й в новім році...

й мЕжі ж, та пороги...
й дУрні, їх й дороги...

й все нові, паркани...
й під все вищі, храми...

й виразками в тілі...
дУші, занімілі...

й пошесті, хвороби...
де ж усі Подоби...


А біля згарища двійко відгуків на «передРiздвяний Бiль» (Юрий Зозуля): вітаю і їх, і не зримі нині! + Будьмо!! 

Ви відчуваєте, що твориться у моїй душі
Здоров'я вам, пане Юро і благополуччя
З теплом та повагою,
Богдана Синюк   04.01.2014 19:25

Чудово!
Дякую!
Точно до крапельки!
Та - не втрачайте Надії!
Любові і Радості!
З Святами!
Катерина Жебровська   04.01.2014 15:08