Йдуть рідні нам люди, йдуть назавжди,
І зірці , що згасла, не скажеш світи…
Яскраво світила, та вибух згасив,
Навколо лиш морок, лишає що сил…
Ти був наполегливим в прагненні жити,
Жити не просто, а миру служити…
І щоб протидіяти в світі терору,
Пішов до французького ти легіону…
В Джібуті все добре, в Сахелі – о, жах…
Всі рідні молилися, гонячи страх…
Та дива не сталося, згасло життя,
Душа твоя тихо пішла в небуття…
Не стало синочка, брата, людини…
Тебе пам`ятать будем кожної днини…
Зірка твоя в серцях рідних горить,
Там світло її не згасне й на мить….
04.05.2020
P.S. Памяти Дмитрия Мартынюка, французского легионера
***
© Copyright: Виктория Иванютина, 2020
Свидетельство о публикации №120050400292
Свидетельство о публикации №120050400292
Рецензии