Юродивi

(подражаніє)

Настоящий стих в аллегорических выражениях описывает небольшую войшушку на  украинском поэтическом сайте. Политикой здесь и не пахнет)

«…А ми дивились, та мовчали,
Та мовчки чухали чуби.
Німії, подлії раби,
Підніжки царськії, лакеї
Капрала п’яного! Не вам,
Не вам, в мережаній лівреї
Донощики і фарисеї,
За правду пресвятую стать
І за свободу.»
                (Т.Г. Шевченко. «Юродивий»)



Во дні поета-туфляра*
Біда творилась на Вкраїні:
Сувались межи люди свині
Блистать повадками кнура.
От кнур кнуром, а наче лис:
Писне для панночки куплетик,
Чи так, без слів, тицьне букетик –
І вже за пазуху заліз.
Народ мовчить, хоч сам не рад,
І ніби вже пройшов майдани,
Та ще на пам’яті кайдани
(А кнур не пан, та має блат!)
Отож народ лише хлестав,
Та чепурних своїх киянок,
І пань поважних, і панянок
В наругу бидлу віддавав.
А ті мовчали, як німі.
Одна лиш панна не стерпіла -
По рилу хама зацідила.
А тут і стражники! Самі
На ґвалт з-за рогу налетіли,
Закрили тій панянці рот,
Віддали бідну в околод,**
Щоб  більше правди не кортіло.
Народ мовчить, сивуху квасить,
Мов:  я – не я, і звать ніяк.
Та все ж найшовсь таки козак
На тридцять тисяч свинопасів!
Вчинив на свій козацький лад:
Доправив звабнику по пиці,
Та ще й коліном, для годиться,
Піддав під тощий хамський зад.
Його й взяли: «Ти смієш як
Тут каламутити нам місто?
А сам ти перед паном чистий?
Ти хлоп, ніякий не козак!»
А той, дорогою в тюрму,
Утік, і от, як був, в кайданах,
Найбільшого дістався пана
І - челобитную йому.
(Знайшов поскаржитись кому!)
Та, видно, не вгадав моменту:
Той саме був на постаменті,
Лиш відмахнувсь: «На Колиму!»
Враз посіпаки підскочили
І потягли у тую ж мить.
А що народ? Ізнов мовчить.
Народ-бо поважає силу,
Та й благоденствує нівроку.
А ще знайшовся тлум іуд,
Лизателів задів і блюд,
Кричали: «Геть іди, пророку!»
Були, втім, кращії . Вони й
Хоч по кутках не реготали,
Лиш головами похитали:
«Гай-гай! Охріменко дурний…»***

Так і було. Так розпинали…
За честь, за правди благодать
Чого б вам слово не подать?
А не подали…

***
Прескверна то була пора:
Глумився пан, хлопи чубились.
Неправда разная робилась
Во дні поета-туфляра.


* - аналог російського «сапожник»
** - в колодки
*** - «…Пішов прохать у повітовий,
Що обідрав його наш писар волосний»  (Є. Гребінка «Рибалка»)