*** *** *** ***
Хліба буйні розляглися
На полі широкім.
По них вітрець погулює,
Згина ненароком.
Він же має м'які крила,
Як ті невидимки,
Обіймають хліба й ніжать,
Немов би хустинки.
Дихав на них вітрець дужий
Легеньким диханням,
Прикладав немало сили
І свого старання.
Грався з ними тихесенько,
А вони веселі,
Стояли, і прогинались
У своїй оселі.
Повні молодої сили,
Життя молодого -
Під обіймами звивались,
Схилялись од нього.
Згинались, котилися.
Не перестаючи,
Десь туди, в далечину,
Де небо і кручі.
Хвилювалось, хвилювалось
Зеленеє море,
Утікали колосочки
Од вітру у поле.
Цілувались, прибігали
В обійми до нього
Туди, де небо з землею
Сходиться нестрого...
Хліба буйні розляглися
На полі широкім.
По них вітрець погулює,
Згина ненароком...
27.02.1999р.
*** *** *** ***
На полi
© Copyright: Ольга Сухая, 2020
Свидетельство о публикации №120050305701
Свидетельство о публикации №120050305701
Рецензии