Байка Штовханина

Натхнення написати байку охопило після того, 
коли принесла додому зв'язаний тоненьким
мотузочком букет тюльпанів - подарунок дідуся,
і, оскільки часу було обмаль, щоб брати якусь
посудину, то поставила їх в одну вазу разом з
красивою гордою трояндою, яка там стояла три дні.

Штовхалися у вазі тюльпани на прив'язі
З трояндою-гординею, ніжності берегинею.

- Красиві ми, тюльпани!
Ти, що тут робиш, пані?
Ми - квіти гордості й краси!
Трояндо, вази нам неси!

- О, хтось тут обізвався?
Так ти ж перестарався,
Щоб я, не квітка лугу,
Була тут за прислугу!
Ні в якім разі, й не дивіться,
Від мене швидко відчепіться!
Бо маю колючки чудові,
Усім тут розчешу я брови!
Та й,звісно, тут стою три дні,
У вазі зручно цій мені,
А ви влізли без "спросу"
І вже дерете носа?!
Нахаби! Викрички шумні!
Ви заважаєте мені!
Згиньте з моєї вази!
Я не терплю образи!

- Трояндочко, послухай, мила,
Пробач, якщо ще не простила,
Ми ж не хотіли посваритись!
Звичайно, що й не будем битись!
Хотіли комплімент зробити...
Чи годимось тобі до "свити"?
Готові вік тобі служити...
Ти, тільки волю дай - і вмить
Ми станемо тобі служить!

- Гм...Що ж, думки слушні!
Ви приглянулися мені!
Звільню вас від кайданів!

- О так, так, так, пані!
Готові вам служити,
І в мирі з вами жити.

... Отак буває і в житті:
Троянда, дуже вередлива,
Стоїть на своєму, і все,
А їй чуже геть не пече.
А ті тюльпани осяйні
Візьмуть - поступляться гордині,
Хоч думають вони не так,
Але вона на те "мастак",
Бо обвела їх, обкрутила,
І під каблук свій посадила,
Готові потакати їй,
Отій принцесочці своїй!

Травень, 2000р.

***   ***   ***   ***   ***   ***