Змінились час і простір, й, мабуть, вимір,
інакший світ, і я інакша теж.
Що донедавна видавалось зримим,
сягнуло недосяжних серцю меж.
Як жити з тим? І чи потрібно жити,
як рідноі душі не віднайти?
Не вабить ока зелень оксамитна,
нащо цей світ сподобився цвісти?
Я в нім чужинка,що не має роду,
його принади серце не прийма...
хто мЕне переніс сюди без згоди
й надав свободу гіршу від ярма?
То Божа насолода чи спокута :
параліч безталанноі душі?
Невже я випила якусь отруту
й прокинулася в дійсності чужій?
А може краще істини не знати,
пливти, куди повЕрне течіЯ?
Що з того, що я наче після страти
й не розумію, хто ж насправді - "я".
Я
© Copyright: Ева Сокол 2, 2020
Свидетельство о публикации №120050310567
Свидетельство о публикации №120050310567
Рецензии
Метания человеческой души в непростых условиях неизбежны. И нет верного и надёжного берега, куда она может причалить. Так и носит её, словно одинокий плот и когда будет ей причал, одному Господу ведомо. А может и случится такое? Дай Бог! Пока можно и по течению плыть, а там видно будет - Господь не оставит.
Сил Вам, дорогая Ева!
Тамара Липатова 03.05.2020 23:37 • Заявить о нарушении
Сил Вам, дорогая Ева!
Тамара Липатова 03.05.2020 23:37 • Заявить о нарушении
Прекрасна моя подруго, щиро дякую!
Інколи сам не розумієш де, в якому із світів знаходишся...
А тим більше при нинішньому положенні на всій планеті. Здається, що потрапив в якусь чужу невідану досі реальність.
З сердечним привітом,
Ева Сокол 2 04.05.2020 06:57 Заявить о нарушении
Інколи сам не розумієш де, в якому із світів знаходишся...
А тим більше при нинішньому положенні на всій планеті. Здається, що потрапив в якусь чужу невідану досі реальність.
З сердечним привітом,
Ева Сокол 2 04.05.2020 06:57 Заявить о нарушении