Час лікує без анестезії,
Залишає по собі рубці,
Розбиває заповітні мрії,
Залиша відбиток не в руці.
Час лікує, ліків ми не бачим,
Щоб прискорить – цього не дано,
Результату ми не передбачим…
Сподіваємось на чудо все одно.
Час лікує, та й біжить невпинно,
Не дає він рані так ятрить,
Якось це буває так невинно,
Що душа все менше нас болить.
Час лікує, всього ми не бачим,
Біль вщухає – пам’ять не вмира.
Щось, можливо, з часом і пробачим,
Та забуть…Чи буде та пора?
Час лікує, він найкращий лікар,
Та рубців з душі не забере,
Бо не має від рубців тих ліків…
Може хоч для щастя підбере?
02.05.2020 р.
Час лiкуэ
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2020
Свидетельство о публикации №120050204761
Свидетельство о публикации №120050204761
Рецензии