Гуцулка Ксеня. Украинская народная песня

Горы тьма ночная скрыла,
В тьме ночной долина стыла,
В белоснежном образ милый -
Ксеню там гуцул узнал.
Прислонясь к сосне высокой,
Он гуцулке синеокой
О  любви своей глубокой
Песню дивную слагал:      
— Гуцулка Ксеня,
Я тебе на трембите
Лишь одной в целом свете
Расскажу про любовь.
Душа страдает,
А трембита играет,
И покоя не знает
Сердце жаркое вновь.

Но прошло хмельное лето,
Шлёт гуцул другой приветы.
А с гуцулкой чернобровой
Он простился навсегда.
В Черемоше плещут волны,
Очи сини грусти полны.
В сосняке лишь ветер вольный
О печали напевал:
Гуцулка Ксеня,
Я тебе на трембите
Лишь одной в целом свете
Расскажу про любовь...
Душа страдает,
А трембита играет,
И покоя не знает
Сердце жаркое вновь.

Оригинал

Темна нічка гори вкрила,
Полонину всю залила,
А в ній постать сніжно-біла, —
Гуцул Ксеню в ній пізнав.
Він дивився в очі сині,
Тихо спершись на соснині,
І слова палкі любові
Він до неї промовляв:

— Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про любов.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,
Гуцул іншу любив скрито,
А гуцулку чорнобриву
Він в останню ніч прощав.
В Черемоші фали хвилі,
Сумували очі сині,
Тільки вітер на соснині
Сумно пісню вигравав:

— Гуцулко Ксеню,
Я тобі на трембіті
Лиш одній в цілім світі
Розкажу про свій жаль.
Душа страждає,
Звук трембіти лунає,
А що серце кохає,
Бо гаряче, мов жар.