Кажіть частіше людям лагідні слова,
Бо прозою і так вже набита голова.
В метушні буденній, так бува в житті,
Чуємо та кажем ми слова не ті.
Закиди та шпильки кине хтось у слід -
Йшов собі веселий - помрачнів, поблід.
І без того важко: побут, тяжкий труд,
І проблем життєвих навалився пуд...
Йде собі людина, дивиться униз,
Від усіх ховає очі повні сліз.
Від образ холодних стине в серці кров.
Дайте же людині ніжність і любов!
Кажiть частiше людям лагiднi слова
© Copyright: Анна Малыш, 2020
Свидетельство о публикации №120043007239
Свидетельство о публикации №120043007239
Рецензии