А що, як сенс життя - саме життя?
Безмежне у своєму розмаїтті,
Де скрізь стежки, й усі без вороття,
Нові дива дарують нам щомиті.
Вони довкола й скрізь завжди - дива,
Достатньо тільки простягнути руку.
Це таємниця, вічна і жива,
Що перевершить будь-яку науку.
Кинь рахувати місяці, літа,
Збирай рюкзак, шукай нові пригоди!
Спали старий пожухлий календар
В багатті серед дикої природи.
Без сорому, без страху і жалю,
Що довелося серцем опалитись,
Скажи їй - тій, що поруч спить - "Люблю!"
Не боячись іще раз помилитись.
Що сльози, що джерельний сміх - то все
Краплини чудодійної водички,
Що вмиють пересушене лице
І змиють з нього пил старої звички.
Колись ми всі підемо в небуття,
Коли-небудь усе під небом зникне.
Допоки сонцем світить нам життя -
Геть з голови той сумнів безпросвітний!
Сенс життя
© Copyright: Анита Левицкая, 2020
Свидетельство о публикации №120043000049
Свидетельство о публикации №120043000049
Рецензии