Іще один день без людей -
Земля надимає легені,
У спразі життя незбагненній,
У мареві теплих ночей.
Іще один місяць без нас -
Чорніють домівки самотні,
Десятки їх. Може, і сотні.
В них зяє зупинений час.
Минув один рік. Навкруги
Стає все дедалі чистішим,
Дерева і трави все вище,
Дзвінкіш шум гірської ріки.
Минає десятки років!
Сто, тисячі, навіть мільони...
Ніхто не згадає тих снів,
Що ми називали законом.
Все те, чим були ми живі -
Тепер то вода і латаття.
Вбирає життя у нові,
Чистіші від чистого, плаття,
Долини, ліси и поля,
І навіть суворі пустелі.
За людством не скучить земля,
Тепер це не наша оселя.
Вже вічність життя без людей.
Чия була в тому провина?
Свого непутящого сина
Природа прогнала з очей...
Земля без людей
© Copyright: Анита Левицкая, 2020
Свидетельство о публикации №120042900651
Свидетельство о публикации №120042900651
Рецензии