Свiтять зорi, заким в полi-Танъ аткъанда чёль шефа

Світять зорі, заким в полі          Танъ аткъанда чёль шефагъы

Місяць не зійде,                Ай къавушмады, 

І всі люди сном заснули,            Джумле халкълар йухлагъанда

Тільки дзвін гуде.                Чан увулдады.

 

Їден я лиш не дрімаю,               Тек озюм йухламайып

Край вікна стою                Пенджере четинде турам

І тобі, дівча, співаю               Санъа ярем мен йырлап

Про тугу свою!..                Сагъынып къалам!..

 

Чи спиш, мила, чи дрімаєш?          Йухлайсынъми,йухусырайсынъми?

Любко, пробудись!                Гузелим уян!

Пробудися - і в віконце             Уянып - пенджереге

Виглянь, подивись!..                Тааджипленип бакъ!..

 

Най погляну на ті личка,            Кель бакъайым джаным

Що палахкотять,                Бозарып тургъан юзюне,

На ті очі, чорні очі,               Атеш киби янгъан козьлер

Що вогнем горять!..                Къара козьчуклерине!..

 

Виглянь, мила, як дрімалась,        Бакъ манъа ярем,насыл йухладынъ?

Най я подивлюсь,                Авеснен назар эттим

Подивлюсь на білі груди,            Акъ кокюсюн оксюнюп

К серцу пригорнусь…                Юрегиме тез бастым...

 

Пригорнуся, обів’юся,               Къучакълайип, токъунуп

Правду спом’яну…                Эслеп догърусин...

І без туги, і без жалю              Языкъсынмай, асретсиз

Вічним сном засну.                Эбедий йухлайым.

         27 октября 1857.                29.04.20 г.