Мое село

У ті часи,як Катерина,
На козаків з мечем прийшла,
Іде історія багата,
Мого маленького села

Від Камянского двадцять верст,
У балках,що в Суру впадали,
Із Січі вільні козаки,
Село собі побудували

Було там сотні дві дворів,
Свиней держали,та корів,
Ростили хліб та кавуни,
Та вільними вони були

Тягнувся шлях через село-
Кривого рога володіння десь було,
От і проклав цей шлях аж із Кодака,
Відомий запоріжський забіяка

Той шлях ділив село на дві частини,
На рівнії дві половини,
У центрі хутір діда Чалика,
Так звали атамана,козака

При земстві школу збудували у селі,
А вулиці були лише по дві,
На кожній стороні села,
А ось крамниця то була одна

Три балки,що збирали воду у Суру суху,
Тепер вони лиш на слуху,
Меліорація зрівняла їх в поля,
Десь загубила всю красу свята земля

Де білі хати та рясні садки були,
Колгоспні трактори чмілями загули,
Струмки співучі в землю заховались,
Від гарного села сліди не залишались

А за селом казковий був маєток-
Для генерала,з Пітера,та дєток,
Тепер і там бузок лише цвіте,
Як і село Долинське,теж пусте

Лише у Великоднії свята,
Хтось із дітей на кладовище завіта-
Помолиться за предків із сльозами,
Навіки пам%ять про село між нами

поминальні дні у 2020 році