Василий Стус. Как уменьшает тебя грех...

Как уменьшает тебя грех!
Как хочется тебе упасть,
но наконец заполучить
охапку меньшую из лих.
Заполучил! Влетел ты в смерть
из бесшабашного разгона:
бездарно так и так свободно,
глядя вполглаза, вполучеть*.
Зачем, безумный, слетел ты
с такой высокой из орбит?
И где теперь то рвенье деть
тебе к фонтанам лепоты?
Мы разбиваем всё чело,
но не о звезды - о ступени.
И долго очи в удивленьи -
как век твой блудом повело?

*вполучеть - устар.вполучетверть

Оригинал:
Василь Стус.  О, як тебе збавляє  гріх!

О, як тебе збавляє гріх!
Як хочеться тобі упасти,
аби нарешті запопасти
поменший оберемок лих.
А запопав! Влетів у смерть
із відчайдушного розгону:
без талану і без полону
зориш в півока, у півчверть.
Навіщо, навіжений, ти
злетів з вельможної орбіти?
І де тепер той хист подіти
до водограїв ліпоти?
Ми розбиваємо чоло-
та не об зорі, а об сходи.
І довго очі зводить подив -
як вік твій блудом повело?