***
Немає нікого: ні батька, ні матері,
Брати залишили мене одного.
Про це десь в гайку шелестить
сивий явір,
Я там вже не раз слухав тільки його.
А він там і досі жалібно співає
Під шелест листочків своїх,
Які вже і вітер давно не гойдає,
Згубив вітер стежку до них.
Ой, доленько-доле... Чому все так
сталось?
Навіщо, за що знов приходить журба?
Невже ж десь в тобі знову щось
захиталось?
Тому і лягли ці журливі слова.
18.12.2011
О Д И Н
© Copyright: Виктор Плут, 2020
Свидетельство о публикации №120042800710
Свидетельство о публикации №120042800710
Рецензии